Село Кропивник на карті і в долі України

Експозиція музею складається з таких розділів:

- Історія мого села – частина історії Батьківщини

- Без них не було би майбутнього України

- Його ім’я носить наша школа.

У лавах січових стрільців у боротьбі проти більшовицької та польської окупації в період першої світової війни боролися брати Куруси (Іван, Михайло), брати Клими (Іван,Федір), брати Тимочки (Федір, Микола, Дмитро), брати Паньківи (Михайло та Володимир) і багато-багато інших.

Найбільш активно вела боротьбу з окупантами ОУН та УПА. Підпільну групу ОУН у селі організовували брати Куруси. До неї входили Ярослав Юсип, брати Осип та Богдан Тюшки, Петро Тимочко, Іван Сова, Микола Кос, Павло та Іван Клими, Василь Вольовач та інші.

Ряд наших односельчан воювали в курені «Журавель», зокрема Василь Юсип, Василь Яремко, Микола Бобош, Федір Вольовач. В рядах УПА також воювали Іван Горфиняк, Микола Хома, Федір Сова, Василь Дубський та інші. 61 чоловік з членів ОУН – УПА впали смертю хоробрих у бою з ворогом, 39 були заарештовані, 15 загинули в застінках НКВД. А якщо ще додати до цього 59 жителів села, що не повернулися з фронтів другої світової війни, то бачимо, що жертовні втрати в ім’я незалежності України були великими.

Більшовицькі окупанти повели жорстокий терор проти українських повстанців та їхніх родин. 28 сімей з Кропивника, а це 84 жителі, було вивезено в Сибір. Гірка доля спіткала родину Климів: Михайла розстріляли, Федора закатували більшовики на східних теренах, Івана-студента убили в Дрогобицькій тюрмі. А їхній брат Павло тікає з тюрми, переїжджає до Кракова, потім в Австрію. В 1948 році емігрує до Аргентини. За довголітню працю в ОУН одержує нагороду «Золотий хрест святого Юрія». В 1983 році він помирає.

Увіковічненням пам’яті Михайла Тимочка стало присвоєння рідній школі у січні 1999 року його імені. З цього приводу при школі відкрито шкільний музей, основними експонатами є розповіді про видатного вченого-академіка.

Нелегким був його життєвий шлях. Середню освіту здобував у важкі післявоєнні часи. Після закінчення школи працював лісорубом, служив у армії, був секретарем сільської ради.

У 1957- 1962 роках навчається на біологічному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка, де отримує фах біолога-фізіолога. У 1962 -1963 – лаборант кафедри фізіології біологічного факультету. У 1971 році захищає кандидатську дисертацію. З 1980 року М.Тимочко переходить на роботу у Львівський державний медичний інститут на посаду старшого наукового співробітника центральної науково-дослідної лабораторії. З 1987 року – асистент, а згодом – доцент кафедри біохімії. У 1992 році захистив докторську дисертацію. У 1994 році його обирають професором, а в 1995 році – завідувачем кафедри біохімії.

Перу професора М.Тимочка належать понад 450 друкованих праць, на його рахунку 10 авторських свідоцтв про винаходи, 2 інформаційних листи, 25 методичних розробок, 20 рацпропозицій. Був керівником двадцяти кандидатських і консультантом трьох докторських дисертацій. У 1997 році здобув диплом кращого професора – науковця міста Львова.

У повсякденному житті Михайла Тимочка супроводжували високі ділові та моральні якості, компетенція, відкритість до людей і їх турбот.

Далеко не все напрацьоване вчений встиг впорядкувати, бо раптово обірвалося його життя.

27 липня 1998 року внаслідок трагічного випадку перестало битися серце відомого вченого, доктора біологічних наук, професора, академіку Української Академії Наук, завідувача кафедри біохімії Львівського медичного університету Михайла Тимочка.

«Я ще так багато не встиг зробити, я ще маю так багато ідей», - з тугою говорив він у свої передсмертні дні. Тепер – це справа учнів-послідовників його наукової школи.

Кiлькiсть переглядiв: 1207

Коментарi

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Березень 2024 Наступна
ПВСЧПСН
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031